| | |
| безу́мствувати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | безу́мствувати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | безу́мствуймо |
| 2 особа | безу́мствуй | безу́мствуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | безу́мствуватиму | безу́мствуватимемо, безу́мствуватимем |
| 2 особа | безу́мствуватимеш | безу́мствуватимете |
| 3 особа | безу́мствуватиме | безу́мствуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | безу́мствую | безу́мствуємо, безу́мствуєм |
| 2 особа | безу́мствуєш | безу́мствуєте |
| 3 особа | безу́мствує | безу́мствують |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| безу́мствуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | безу́мствував | безу́мствували |
| жін. р. | безу́мствувала |
| сер. р. | безу́мствувало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| безу́мствувавши |
