| благотво́рець – іменник чоловічого роду, істота | ||
| відмінок | однина | множина |
| називний | благотво́рець | благотво́рці |
| родовий | благотво́рця | благотво́рців |
| давальний | благотво́рцеві, благотво́рцю | благотво́рцям |
| знахідний | благотво́рця | благотво́рців |
| орудний | благотво́рцем | благотво́рцями |
| місцевий | на/у благотво́рцеві, благотво́рці, благотво́рцю | на/у благотво́рцях |
| кличний | благотво́рцю | благотво́рці |