| брику́чий – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | брику́чий | брику́ча | брику́че | брику́чі |
| родовий | брику́чого | брику́чої | брику́чого | брику́чих |
| давальний | брику́чому | брику́чій | брику́чому | брику́чим |
| знахідний | брику́чий, брику́чого | брику́чу | брику́че | брику́чі, брику́чих |
| орудний | брику́чим | брику́чою | брику́чим | брику́чими |
| місцевий | на/у брику́чому, брику́чім | на/у брику́чій | на/у брику́чому, брику́чім | на/у брику́чих |