Результати пошуку слова: Кос
Михайло СТЕЛЬМАХ – Велика рідня
Однією рукою пригорнув дружину і дивно — поцілував у чорну косу та й вийшов із хати. … Озброїмось косами, вилами, мітлами і зметемо їх з лиця землі. … На Поділлі довелося довго відлежуватися — розкрилися погано загоєні рубці, занили, заскрипіли пробуравлені кості. … А косар, сам знаєш, не поїсть туго — ребро за ребро заходить.
Володимир Винниченко – Записки Кирпатого Мефістофеля
Я рекомендуюсь дамі, дама мені, й ми, гарячо обмірковуючи всі можливі наслідки необережности Кості, її хлопчика, жахаючись і що-хвилини зиркаючи на його, помалу йдемо вулицею. … Не стихаючи ні на хвилину, Клавдія Петрівна готує чай, роздягає Костю, заклопотано підбігає до чайника й, нахилившись над ним, слухає, чи не кипить.
Григір ТЮТЮННИК – Вир
Тимко, налягаючи руками на чепіги, часто задирав голову, проводжав даленіючі косинці журавлів, і тихий смуток облягав його серце. … Прийде косовиця — рубля притягнути нічим буде. … І навіть сторонні люди, глянувши на його костюм, пізнавали в ньому сільське керівництво. … Одні ж кості, шкірою обшиті.
Улас Самчук – Волинь
Чи то коса, грабки, вила, сокира, чи плуг – все надiйне, не яка тобi тендита. … Багато її випили то трачка[4], то косiння, то корчунок пнiв чи залiзний пiвпудовий лом, з яким виважив на свому вiку немало камiння у дерманських каменоломнях. … Усе, як глянути, стависько… Хто захоче, їдь, коси, бери, паси худобу.
ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Диво
Поет перший вчепився поглядом у гілочку, що несміливо стриміла збоку, ще по-зимовому чорна, кострубато-незграбна, мов уламок абстрактної скульптури або небачений корал, що виринув із темних океанічних глибин. … Але шлях якраз проходив по верху крутого косогору. … Лучук уполював косулю, і Сивоок зготував справді князівську печеню.
РУДЕНКО Микола – Ковчег Всесвіту
Безжальна коса голодомору 1933-го із життям мільйонів українців підтяла і його віру в історичну правоту ідеї комунізму, виборюваної насильством, кров’ю, братовбивством. … Він закликає до збереження земного середовища як частки космічного безмежжя, до негайного припинення руйнівної дії людини на природні процеси.