| ви́гулькнути – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | ви́гулькнути | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | ви́гулькнімо, ви́гулькнім | |
| 2 особа | ви́гулькни | ви́гулькніть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | ви́гулькну | ви́гулькнемо, ви́гулькнем |
| 2 особа | ви́гулькнеш | ви́гулькнете |
| 3 особа | ви́гулькне | ви́гулькнуть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | ви́гулькнув | ви́гулькнули |
| жін.р. | ви́гулькнула | |
| сер.р. | ви́гулькнуло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| ви́гулькнувши | ||