вла́сне-іменнико́вий – прикметник | ||||
відмінок | однина | множина | ||
чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
називний | вла́сне-іменнико́вий | вла́сне-іменнико́ва | вла́сне-іменнико́ве | вла́сне-іменнико́ві |
родовий | вла́сне-іменнико́вого | вла́сне-іменнико́вої | вла́сне-іменнико́вого | вла́сне-іменнико́вих |
давальний | вла́сне-іменнико́вому | вла́сне-іменнико́вій | вла́сне-іменнико́вому | вла́сне-іменнико́вим |
знахідний | вла́сне-іменнико́вий | вла́сне-іменнико́ву | вла́сне-іменнико́ве | вла́сне-іменнико́ві |
орудний | вла́сне-іменнико́вим | вла́сне-іменнико́вою | вла́сне-іменнико́вим | вла́сне-іменнико́вими |
місцевий | на/у вла́сне-іменнико́вому, вла́сне-іменнико́вім | на/у вла́сне-іменнико́вій | на/у вла́сне-іменнико́вому, вла́сне-іменнико́вім | на/у вла́сне-іменнико́вих |