| відлупи́ти – дієслово доконаного виду | ||
| (відокремити, зняти з чого-небудь – про кору, фарбу; відлупцювати – розм.) | ||
| Інфінітив | відлупи́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | відлупі́мо, відлупі́м | |
| 2 особа | відлупи́ | відлупі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | відлуплю́ | відлу́пимо, відлу́пим |
| 2 особа | відлу́пиш | відлу́пите |
| 3 особа | відлу́пить | відлу́плять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | відлупи́в | відлупи́ли |
| жін.р. | відлупи́ла | |
| сер.р. | відлупи́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| відлу́плений | ||
| Безособова форма | ||
| відлу́плено | ||
| Дієприслівник | ||
| відлупи́вши | ||