| | |
| відлу́плюватися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | відлу́плюватися, відлу́плюватись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | |
| 2 особа | | |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | | |
| 2 особа | | |
| 3 особа | відлу́плюватиметься | відлу́плюватимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | | |
| 2 особа | | |
| 3 особа | відлу́плюється | відлу́плюються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| відлу́плюючись* |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | відлу́плювався, відлу́плювавсь | відлу́плювалися, відлу́плювались |
| жін. р. | відлу́плювалася, відлу́плювалась |
| сер. р. | відлу́плювалося, відлу́плювалось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| відлу́плювавшись |
| | |
| [діал.] | | |
