| | |
| відпости́тися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | відпости́тися, відпости́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | відпості́мося, відпості́мось, відпості́мся |
| 2 особа | відпости́ся, відпости́сь | відпості́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | відпо́щу́ся, відпо́щу́сь | відпо́стимося, відпо́стимось, відпо́стимся |
| 2 особа | відпо́стишся | відпо́ститеся, відпо́ститесь |
| 3 особа | відпо́ститься | відпо́стяться |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | відпости́вся, відпости́всь | відпости́лися, відпости́лись |
| жін.р. | відпости́лася, відпости́лась |
| сер.р. | відпости́лося, відпости́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| відпости́вшись |
