| | |
| відструга́ти – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | відструга́ти |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | відстружі́мо, відструга́ймо |
| 2 особа | відстружи́, відструга́й | відстружі́ть, відструга́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | відстружу́, відструга́ю | відстру́жемо, відстру́жем, відструга́ємо, відструга́єм |
| 2 особа | відстру́жеш, відструга́єш | відстру́жете, відструга́єте |
| 3 особа | відстру́же, відструга́є | відстру́жуть, відструга́ють |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | відструга́в | відструга́ли |
| жін.р. | відструга́ла |
| сер.р. | відструга́ло |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| відстру́ганий |
| Безособова форма |
| відстру́гано |
| Дієприслівник |
| відструга́вши |
