| | | | |
| гуме́нницький – прикметник | | | | |
| | | | |
| | | | |
| | | | |
| відмінок | однина | множина |
| чол. р. | жін. р. | сер. р. |
| називний | гуме́нницький | гуме́нницька | гуме́нницьке | гуме́нницькі |
| родовий | гуме́нницького | гуме́нницької | гуме́нницького | гуме́нницьких |
| давальний | гуме́нницькому | гуме́нницькій | гуме́нницькому | гуме́нницьким |
| знахідний | гуме́нницький, гуме́нницького | гуме́нницьку | гуме́нницьке | гуме́нницькі, гуме́нницьких |
| орудний | гуме́нницьким | гуме́нницькою | гуме́нницьким | гуме́нницькими |
| місцевий | на/у гуме́нницькому, гуме́нницькім | на/у гуме́нницькій | на/у гуме́нницькому, гуме́нницькім | на/у гуме́нницьких |
