| | |
| дзвони́ти – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | дзвони́ти |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | дзвоні́мо, дзвоні́м |
| 2 особа | дзвони́ | дзвоні́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | дзвони́тиму | дзвони́тимемо, дзвони́тимем |
| 2 особа | дзвони́тимеш | дзвони́тимете |
| 3 особа | дзвони́тиме | дзвони́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | дзвоню́ | дзво́нимо, дзво́ним |
| 2 особа | дзво́ниш | дзво́ните |
| 3 особа | дзво́нить | дзво́нять |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| дзво́нячи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | дзвони́в | дзвони́ли |
| жін. р. | дзвони́ла |
| сер. р. | дзвони́ло |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| дзвони́вши |
