| | |
| дзвони́тися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | дзвони́тися, дзвони́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | |
| 2 особа | | |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | | |
| 2 особа | | |
| 3 особа | дзвони́тиметься | дзвони́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | | |
| 2 особа | | |
| 3 особа | дзвони́ться | дзвоня́ться |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| дзвонячи́сь* |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | дзвони́вся, дзвони́всь | дзвони́лися, дзвони́лись |
| жін. р. | дзвони́лася, дзвони́лась |
| сер. р. | дзвони́лося, дзвони́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| дзвони́вшись |
| | |
| [розм.] | | |
