| довча́тися – дієслово недоконаного виду | ||
| Інфінітив | довча́тися, довча́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | довча́ймося, довча́ймось | |
| 2 особа | довча́йся, довча́йсь | довча́йтеся, довча́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | довча́тимуся, довча́тимусь | довча́тимемося, довча́тимемось, довча́тимемся |
| 2 особа | довча́тимешся | довча́тиметеся, довча́тиметесь |
| 3 особа | довча́тиметься | довча́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | довча́юся, довча́юсь | довча́ємося, довча́ємось, довча́ємся |
| 2 особа | довча́єшся | довча́єтеся, довча́єтесь |
| 3 особа | довча́ється | довча́ються |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| довча́ючись | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | довча́вся, довча́всь | довча́лися, довча́лись |
| жін. р. | довча́лася, довча́лась | |
| сер. р. | довча́лося, довча́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| довча́вшись | ||