| досві́дчитися – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | досві́дчитися, досві́дчитись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | досві́дчмося, досві́дчмось, досві́дчімося, досві́дчімось, досві́дчімся | |
| 2 особа | досві́дчся, досві́дчися, досві́дчись | досві́дчтеся, досві́дчтесь, досві́дчіться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | досві́дчуся, досві́дчусь | досві́дчимося, досві́дчимось, досві́дчимся |
| 2 особа | досві́дчишся | досві́дчитеся, досві́дчитесь |
| 3 особа | досві́дчиться | досві́дчаться |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | досві́дчився, досві́дчивсь | досві́дчилися, досві́дчились |
| жін.р. | досві́дчилася, досві́дчилась | |
| сер.р. | досві́дчилося, досві́дчилось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| досві́дчившись | ||
| [діал.] | ||