| дрочи́тися – дієслово недоконаного виду | ||
| (перебувати в стані роздратування, гострого збудження; роздратовуватися, злитися; навмисне злити кого-небудь) | ||
| Інфінітив | дрочи́тися, дрочи́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | дрочі́мося, дрочі́мось, дрочі́мся | |
| 2 особа | дрочи́ся, дрочи́сь | дрочі́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | дрочи́тимуся, дрочи́тимусь | дрочи́тимемося, дрочи́тимемось, дрочи́тимемся |
| 2 особа | дрочи́тимешся | дрочи́тиметеся, дрочи́тиметесь |
| 3 особа | дрочи́тиметься | дрочи́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | дрочу́ся, дрочу́сь | дро́чимося, дро́чимось, дро́чимся |
| 2 особа | дро́чишся | дро́читеся, дро́читесь |
| 3 особа | дро́читься | дро́чаться |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| дро́чачись* | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | дрочи́вся, дрочи́всь | дрочи́лися, дрочи́лись |
| жін. р. | дрочи́лася, дрочи́лась | |
| сер. р. | дрочи́лося, дрочи́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| дрочи́вшись | ||
| [розм.] | ||