| ду́тий – дієприкметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | ду́тий | ду́та | ду́те | ду́ті |
| родовий | ду́того | ду́тої | ду́того | ду́тих |
| давальний | ду́тому | ду́тій | ду́тому | ду́тим |
| знахідний | ду́тий, ду́того | ду́ту | ду́те | ду́ті, ду́тих |
| орудний | ду́тим | ду́тою | ду́тим | ду́тими |
| місцевий | на/у ду́тому, ду́тім | на/у ду́тій | на/у ду́тому, ду́тім | на/у ду́тих |