| | |
| зіщу́лювати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | зіщу́лювати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | зіщу́люймо |
| 2 особа | зіщу́люй | зіщу́люйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | зіщу́люватиму | зіщу́люватимемо, зіщу́люватимем |
| 2 особа | зіщу́люватимеш | зіщу́люватимете |
| 3 особа | зіщу́люватиме | зіщу́люватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | зіщу́люю | зіщу́люємо, зіщу́люєм |
| 2 особа | зіщу́люєш | зіщу́люєте |
| 3 особа | зіщу́лює | зіщу́люють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| зіщу́люючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | зіщу́лював | зіщу́лювали |
| жін. р. | зіщу́лювала |
| сер. р. | зіщу́лювало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| зіщу́люваний |
| Безособова форма |
| зіщу́лювано |
| Дієприслівник |
| зіщу́лювавши |
