| кльо́чити – дієслово недоконаного виду | ||
| Інфінітив | кльо́чити | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| 3 особа | кльо́читиме | кльо́читимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| 3 особа | кльо́чить | кльо́чать |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| кльо́чачи* | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | кльо́чив | кльо́чили |
| жін. р. | кльо́чила | |
| сер. р. | кльо́чило | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| кльо́чивши | ||