| | |
| ку́блитися1 – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| (порпатися в м’якому ґрунті, соломі тощо, звичайно роблячи заглиблення – про птахів, плазунів і т. ін.; влаштовувати кубло, гніздо; гніздитися; клубочитися) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | ку́блитися, ку́блитись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | |
| 2 особа | | |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | | |
| 2 особа | | |
| 3 особа | ку́блитиметься | ку́блитимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | | |
| 2 особа | | |
| 3 особа | ку́блиться | ку́бляться |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| ку́блячись* |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | ку́блився, ку́бливсь | ку́блилися, ку́блились |
| жін. р. | ку́блилася, ку́блилась |
| сер. р. | ку́блилося, ку́блилось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| ку́блившись |
