| | |
| лучи́ти – дієслово недоконаного виду |
| | |
| (єднати) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | лучи́ти |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | лучі́мо, лучі́м |
| 2 особа | лучи́ | лучі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | лучи́тиму | лучи́тимемо, лучи́тимем |
| 2 особа | лучи́тимеш | лучи́тимете |
| 3 особа | лучи́тиме | лучи́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | лучу́ | лу́чимо, лу́чим |
| 2 особа | лу́чиш | лу́чите |
| 3 особа | лу́чить | лу́чать |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| лу́чачи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | лучи́в | лучи́ли |
| жін. р. | лучи́ла |
| сер. р. | лучи́ло |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| лучи́вши |
| | |
| [діал.] | | |
