| лучи́ти – дієслово недоконаного виду | ||
| (єднати) | ||
| Інфінітив | лучи́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | лучі́мо, лучі́м | |
| 2 особа | лучи́ | лучі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | лучи́тиму | лучи́тимемо, лучи́тимем |
| 2 особа | лучи́тимеш | лучи́тимете |
| 3 особа | лучи́тиме | лучи́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | лучу́ | лу́чимо, лу́чим |
| 2 особа | лу́чиш | лу́чите |
| 3 особа | лу́чить | лу́чать |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| лу́чачи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | лучи́в | лучи́ли |
| жін. р. | лучи́ла | |
| сер. р. | лучи́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| лучи́вши | ||
| [діал.] | ||