| лю́ля́ти – дієслово недоконаного виду | ||
| Інфінітив | лю́ля́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | лю́ля́ймо | |
| 2 особа | лю́ля́й | лю́ля́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | лю́ля́тиму | лю́ля́тимемо, лю́ля́тимем |
| 2 особа | лю́ля́тимеш | лю́ля́тимете |
| 3 особа | лю́ля́тиме | лю́ля́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | лю́ля́ю | лю́ля́ємо, лю́ля́єм |
| 2 особа | лю́ля́єш | лю́ля́єте |
| 3 особа | лю́ля́є | лю́ля́ють |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| лю́ля́ючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | лю́ля́в | лю́ля́ли |
| жін. р. | лю́ля́ла | |
| сер. р. | лю́ля́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| лю́ля́вши | ||
| [розм.] | ||