| | |
| лю́ля́ти – дієслово недоконаного виду |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | лю́ля́ти |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | лю́ля́ймо |
| 2 особа | лю́ля́й | лю́ля́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | лю́ля́тиму | лю́ля́тимемо, лю́ля́тимем |
| 2 особа | лю́ля́тимеш | лю́ля́тимете |
| 3 особа | лю́ля́тиме | лю́ля́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | лю́ля́ю | лю́ля́ємо, лю́ля́єм |
| 2 особа | лю́ля́єш | лю́ля́єте |
| 3 особа | лю́ля́є | лю́ля́ють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| лю́ля́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | лю́ля́в | лю́ля́ли |
| жін. р. | лю́ля́ла |
| сер. р. | лю́ля́ло |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| лю́ля́вши |
| | |
| [розм.] | | |
