| лічи́тися1 – дієслово недоконаного виду | ||
| (бути в певній кількості; визначатися) | ||
| Інфінітив | лічи́тися, лічи́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | лічі́мося, лічі́мось, лічі́мся | |
| 2 особа | лічи́ся, лічи́сь | лічі́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | лічи́тимуся, лічи́тимусь | лічи́тимемося, лічи́тимемось, лічи́тимемся |
| 2 особа | лічи́тимешся | лічи́тиметеся, лічи́тиметесь |
| 3 особа | лічи́тиметься | лічи́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | лічу́ся, лічу́сь | лі́чимося, лі́чимось, лі́чимся |
| 2 особа | лі́чишся | лі́читеся, лі́читесь |
| 3 особа | лі́читься | лі́чаться |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| лі́чачись* | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | лічи́вся, лічи́всь | лічи́лися, лічи́лись |
| жін. р. | лічи́лася, лічи́лась | |
| сер. р. | лічи́лося, лічи́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| лічи́вшись | ||