му́шачий – прикметник | ||||
відмінок | однина | множина | ||
чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
називний | му́шачий | му́шача | му́шаче | му́шачі |
родовий | му́шачого | му́шачої | му́шачого | му́шачих |
давальний | му́шачому | му́шачій | му́шачому | му́шачим |
знахідний | му́шачий, му́шачого | му́шачу | му́шаче | му́шачі, му́шачих |
орудний | му́шачим | му́шачою | му́шачим | му́шачими |
місцевий | на/у му́шачому, му́шачім | на/у му́шачій | на/у му́шачому, му́шачім | на/у му́шачих |