| нале́жати1 – дієслово недоконаного виду | ||
| (бути чиєюсь власністю) | ||
| Інфінітив | нале́жати | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | нале́жмо | |
| 2 особа | нале́ж | нале́жте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | нале́жатиму | нале́жатимемо, нале́жатимем |
| 2 особа | нале́жатимеш | нале́жатимете |
| 3 особа | нале́жатиме | нале́жатимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | нале́жу | нале́жимо, нале́жим |
| 2 особа | нале́жиш | нале́жите |
| 3 особа | нале́жить | нале́жать |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| нале́жачи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | нале́жав | нале́жали |
| жін. р. | нале́жала | |
| сер. р. | нале́жало | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| нале́жавши | ||