| | |
| налучи́тися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| (випадково з’явитися) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | налучи́тися, налучи́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | налучі́мося, налучі́мось, налучі́мся |
| 2 особа | налучи́ся, налучи́сь | налучі́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | налучу́ся, налучу́сь | налу́чимося, налу́чимось, налу́чимся |
| 2 особа | налу́чишся | налу́читеся, налу́читесь |
| 3 особа | налу́читься | налу́чаться |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | налучи́вся, налучи́всь | налучи́лися, налучи́лись |
| жін.р. | налучи́лася, налучи́лась |
| сер.р. | налучи́лося, налучи́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| налучи́вшись |
