| обворожи́ти – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | обворожи́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | обворожі́мо, обворожі́м | |
| 2 особа | обворожи́ | обворожі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | обворожу́ | обворо́жимо, обворо́жим |
| 2 особа | обворо́жиш | обворо́жите |
| 3 особа | обворо́жить | обворо́жать |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | обворожи́в | обворожи́ли |
| жін.р. | обворожи́ла | |
| сер.р. | обворожи́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| обворо́жений | ||
| Безособова форма | ||
| обворо́жено | ||
| Дієприслівник | ||
| обворожи́вши | ||