| | |
| обв’я́лювати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | обв’я́лювати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | обв’я́люймо |
| 2 особа | обв’я́люй | обв’я́люйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | обв’я́люватиму | обв’я́люватимемо, обв’я́люватимем |
| 2 особа | обв’я́люватимеш | обв’я́люватимете |
| 3 особа | обв’я́люватиме | обв’я́люватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | обв’я́люю | обв’я́люємо, обв’я́люєм |
| 2 особа | обв’я́люєш | обв’я́люєте |
| 3 особа | обв’я́лює | обв’я́люють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| обв’я́люючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | обв’я́лював | обв’я́лювали |
| жін. р. | обв’я́лювала |
| сер. р. | обв’я́лювало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| обв’я́люваний |
| Безособова форма |
| обв’я́лювано |
| Дієприслівник |
| обв’я́лювавши |
