| | |
| обо́жувати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | обо́жувати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | обо́жуймо |
| 2 особа | обо́жуй | обо́жуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | обо́жуватиму | обо́жуватимемо, обо́жуватимем |
| 2 особа | обо́жуватимеш | обо́жуватимете |
| 3 особа | обо́жуватиме | обо́жуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | обо́жую | обо́жуємо, обо́жуєм |
| 2 особа | обо́жуєш | обо́жуєте |
| 3 особа | обо́жує | обо́жують |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| обо́жуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | обо́жував | обо́жували |
| жін. р. | обо́жувала |
| сер. р. | обо́жувало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| обо́жуваний |
| Безособова форма |
| обо́жувано |
| Дієприслівник |
| обо́жувавши |
