| | |
| освідча́тися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | освідча́тися, освідча́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | освідча́ймося, освідча́ймось |
| 2 особа | освідча́йся, освідча́йсь | освідча́йтеся, освідча́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | освідча́тимуся, освідча́тимусь | освідча́тимемося, освідча́тимемось, освідча́тимемся |
| 2 особа | освідча́тимешся | освідча́тиметеся, освідча́тиметесь |
| 3 особа | освідча́тиметься | освідча́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | освідча́юся, освідча́юсь | освідча́ємося, освідча́ємось, освідча́ємся |
| 2 особа | освідча́єшся | освідча́єтеся, освідча́єтесь |
| 3 особа | освідча́ється | освідча́ються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| освідча́ючись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | освідча́вся, освідча́всь | освідча́лися, освідча́лись |
| жін. р. | освідча́лася, освідча́лась |
| сер. р. | освідча́лося, освідча́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| освідча́вшись |
