| | |
| отру́шуватися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | отру́шуватися, отру́шуватись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | отру́шуймося, отру́шуймось |
| 2 особа | отру́шуйся, отру́шуйсь | отру́шуйтеся, отру́шуйтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | отру́шуватимуся, отру́шуватимусь | отру́шуватимемося, отру́шуватимемось, отру́шуватимемся |
| 2 особа | отру́шуватимешся | отру́шуватиметеся, отру́шуватиметесь |
| 3 особа | отру́шуватиметься | отру́шуватимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | отру́шуюся, отру́шуюсь | отру́шуємося, отру́шуємось, отру́шуємся |
| 2 особа | отру́шуєшся | отру́шуєтеся, отру́шуєтесь |
| 3 особа | отру́шується | отру́шуються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| отру́шуючись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | отру́шувався, отру́шувавсь | отру́шувалися, отру́шувались |
| жін. р. | отру́шувалася, отру́шувалась |
| сер. р. | отру́шувалося, отру́шувалось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| отру́шувавшись |
