| поблуди́ти1 – дієслово доконаного виду | ||
| (поблукати) | ||
| Інфінітив | поблуди́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | поблуді́мо, поблуді́м | |
| 2 особа | поблуди́ | поблуді́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | поблуджу́ | поблу́димо, поблу́дим |
| 2 особа | поблу́диш | поблу́дите |
| 3 особа | поблу́дить | поблу́дять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | поблуди́в | поблуди́ли |
| жін.р. | поблуди́ла | |
| сер.р. | поблуди́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| поблуди́вши | ||