| | |
| пробача́ти1 – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| (пробачати) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | пробача́ти |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | пробача́ймо |
| 2 особа | пробача́й | пробача́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | пробача́тиму | пробача́тимемо, пробача́тимем |
| 2 особа | пробача́тимеш | пробача́тимете |
| 3 особа | пробача́тиме | пробача́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | пробача́ю | пробача́ємо, пробача́єм |
| 2 особа | пробача́єш | пробача́єте |
| 3 особа | пробача́є | пробача́ють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| пробача́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | пробача́в | пробача́ли |
| жін. р. | пробача́ла |
| сер. р. | пробача́ло |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| пробача́вши |
