| | |
| прото́чувати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | прото́чувати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | прото́чуймо |
| 2 особа | прото́чуй | прото́чуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | прото́чуватиму | прото́чуватимемо, прото́чуватимем |
| 2 особа | прото́чуватимеш | прото́чуватимете |
| 3 особа | прото́чуватиме | прото́чуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | прото́чую | прото́чуємо, прото́чуєм |
| 2 особа | прото́чуєш | прото́чуєте |
| 3 особа | прото́чує | прото́чують |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| прото́чуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | прото́чував | прото́чували |
| жін. р. | прото́чувала |
| сер. р. | прото́чувало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| прото́чувавши |
