| | |
| розгу́блювати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | розгу́блювати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | розгу́блюймо |
| 2 особа | розгу́блюй | розгу́блюйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | розгу́блюватиму | розгу́блюватимемо, розгу́блюватимем |
| 2 особа | розгу́блюватимеш | розгу́блюватимете |
| 3 особа | розгу́блюватиме | розгу́блюватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | розгу́блюю | розгу́блюємо, розгу́блюєм |
| 2 особа | розгу́блюєш | розгу́блюєте |
| 3 особа | розгу́блює | розгу́блюють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| розгу́блюючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | розгу́блював | розгу́блювали |
| жін. р. | розгу́блювала |
| сер. р. | розгу́блювало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| розгу́блювавши |
