| розжлу́ктити – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | розжлу́ктити | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | розжлу́ктімо, розжлу́ктім | |
| 2 особа | розжлу́кти | розжлу́ктіть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | розжлу́кчу | розжлу́ктимо, розжлу́ктим |
| 2 особа | розжлу́ктиш | розжлу́ктите |
| 3 особа | розжлу́ктить | розжлу́ктять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | розжлу́ктив | розжлу́ктили |
| жін.р. | розжлу́ктила | |
| сер.р. | розжлу́ктило | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| розжлу́ктивши | ||