| розкаря́чуватися – дієслово недоконаного виду | ||
| Інфінітив | розкаря́чуватися, розкаря́чуватись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | розкаря́чуймося, розкаря́чуймось | |
| 2 особа | розкаря́чуйся, розкаря́чуйсь | розкаря́чуйтеся, розкаря́чуйтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | розкаря́чуватимуся, розкаря́чуватимусь | розкаря́чуватимемося, розкаря́чуватимемось, розкаря́чуватимемся |
| 2 особа | розкаря́чуватимешся | розкаря́чуватиметеся, розкаря́чуватиметесь |
| 3 особа | розкаря́чуватиметься | розкаря́чуватимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | розкаря́чуюся, розкаря́чуюсь | розкаря́чуємося, розкаря́чуємось, розкаря́чуємся |
| 2 особа | розкаря́чуєшся | розкаря́чуєтеся, розкаря́чуєтесь |
| 3 особа | розкаря́чується | розкаря́чуються |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| розкаря́чуючись | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | розкаря́чувався, розкаря́чувавсь | розкаря́чувалися, розкаря́чувались |
| жін. р. | розкаря́чувалася, розкаря́чувалась | |
| сер. р. | розкаря́чувалося, розкаря́чувалось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| розкаря́чувавшись | ||