| розку́блитися – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | розку́блитися, розку́блитись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | розку́блімося, розку́блімось, розку́блімся | |
| 2 особа | розку́блися, розку́блись | розку́бліться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | розку́блюся, розку́блюсь | розку́блимося, розку́блимось, розку́блимся |
| 2 особа | розку́блишся | розку́блитеся, розку́блитесь |
| 3 особа | розку́блиться | розку́бляться |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | розку́блився, розку́бливсь | розку́блилися, розку́блились |
| жін.р. | розку́блилася, розку́блилась | |
| сер.р. | розку́блилося, розку́блилось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| розку́блившись | ||