| розкільцюва́тися – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | розкільцюва́тися, розкільцюва́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| 3 особа | розкільцю́ється | розкільцю́ються |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | розкільцюва́вся, розкільцюва́всь | розкільцюва́лися, розкільцюва́лись |
| жін.р. | розкільцюва́лася, розкільцюва́лась | |
| сер.р. | розкільцюва́лося, розкільцюва́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| розкільцюва́вшись | ||