| розоря́тися1 – дієслово недоконаного виду | ||
| (позбуватися багатства; витрачатися) | ||
| Інфінітив | розоря́тися, розоря́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | розоря́ймося, розоря́ймось | |
| 2 особа | розоря́йся, розоря́йсь | розоря́йтеся, розоря́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | розоря́тимуся, розоря́тимусь | розоря́тимемося, розоря́тимемось, розоря́тимемся |
| 2 особа | розоря́тимешся | розоря́тиметеся, розоря́тиметесь |
| 3 особа | розоря́тиметься | розоря́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | розоря́юся, розоря́юсь | розоря́ємося, розоря́ємось, розоря́ємся |
| 2 особа | розоря́єшся | розоря́єтеся, розоря́єтесь |
| 3 особа | розоря́ється | розоря́ються |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| розоря́ючись | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | розоря́вся, розоря́всь | розоря́лися, розоря́лись |
| жін. р. | розоря́лася, розоря́лась | |
| сер. р. | розоря́лося, розоря́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| розоря́вшись | ||