| розпачува́ти – дієслово недоконаного виду | ||
| (впадати в розпач) | ||
| Інфінітив | розпачува́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | розпачу́ймо | |
| 2 особа | розпачу́й | розпачу́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | розпачува́тиму | розпачува́тимемо, розпачува́тимем |
| 2 особа | розпачува́тимеш | розпачува́тимете |
| 3 особа | розпачува́тиме | розпачува́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | розпачу́ю | розпачу́ємо, розпачу́єм |
| 2 особа | розпачу́єш | розпачу́єте |
| 3 особа | розпачу́є | розпачу́ють |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| розпачу́ючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | розпачува́в | розпачува́ли |
| жін. р. | розпачува́ла | |
| сер. р. | розпачува́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| розпачува́вши | ||