| розтурча́тися – дієслово доконаного виду | ||
| (почати сильно турчати – про голубів; заговорити скоромовкою) | ||
| Інфінітив | розтурча́тися, розтурча́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | розтурчі́мося, розтурчі́мось, розтурчі́мся | |
| 2 особа | розтурчи́ся, розтурчи́сь | розтурчі́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | розтурчу́ся, розтурчу́сь | розтурчимо́ся, розтурчимо́сь, розтурчи́мся |
| 2 особа | розтурчи́шся | розтурчите́ся, розтурчите́сь |
| 3 особа | розтурчи́ться | розтурча́ться |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | розтурча́вся, розтурча́всь | розтурча́лися, розтурча́лись |
| жін.р. | розтурча́лася, розтурча́лась | |
| сер.р. | розтурча́лося, розтурча́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| розтурча́вшись | ||