| співзву́чний – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | співзву́чний | співзву́чна | співзву́чне | співзву́чні |
| родовий | співзву́чного | співзву́чної | співзву́чного | співзву́чних |
| давальний | співзву́чному | співзву́чній | співзву́чному | співзву́чним |
| знахідний | співзву́чний, співзву́чного | співзву́чну | співзву́чне | співзву́чні, співзву́чних |
| орудний | співзву́чним | співзву́чною | співзву́чним | співзву́чними |
| місцевий | на/у співзву́чному, співзву́чнім | на/у співзву́чній | на/у співзву́чному, співзву́чнім | на/у співзву́чних |