Результати пошуку слова: Серце

5 І хай хліба шматок принесу я, а Ви підкріпіть серце Ваше. І завмерло їм серце, і вони затремтіли, говорячи один до одного: Що це Бог нам зробив? І зомліло серце його, бо він не повірив був їм… 3 А Я вчиню запеклим фараонове серце, і помножу ознаки мої та чуда мої в єгипетськім краї.

Уявлення про страсті Спасителя маємо, дивлячись на ікони хресної дороги, через розважання глибше їх відчуваємо своїм серцем. Перед ними християни розважають побожно зворушуючі серце події хресної дороги Спасителя. Наше заглиблення у страждаюче серце Христове дасть нам можливість побачити ще щось нове.

Невсипущим жіночим болем защеміло серце, що в кожній небезпеці бачить свого чоловіка, своїх рідних та кревних і не знати кого і всіх просить, щоб оберігала їх доля від нещастя. Ось уже й пісня стихла, а серце чогось щемить і щемить, наперед вболіваючи за чужими дітьми, як за своїм сином.

I врожай того лiта негустий удався; тепер осiнь мала й те зогноїти… Болiло хлiборобське серце, дивлячись на свої залитi водою токи, на почорнiлi, припавшi до землi стiжки. Серце Прiсьчине пило. Тяжка, пекуча туга облягла її серце, важкi думки обсiли голову, її довге життя розстилалося перед нею… Де її радощi, де тi веселощi?

нарешті переповнилося гнівом і.одчаєм серце народу, і спалахнуло востаннє козацьке серце! І очей не одірвеш, а серце так і завмирає… Та ось опущені його повіки здригнулися, підвелися: на Залізняка глянули темні сумні очі молодого ченця, і серце в запорожця стислося від цього погляду.

Не любить серце, не бачачи краси. Кожен є тим, чиє серце в ньому. Кожен є тим, де серцем сам. Море із рік, ріка із потока, потоки із струмків, ручай із пари, а пара завжди при джерелі — суща сила і чад його, дух його і серце. Все інше для мене стеч, сеча, підніжжя, тінь, хвіст…” О серце мирське!

Власне кажучи, Чижевський був схильний тлумачити філософію Сковороди як самісіньку серцевину української інтелектуальної традиції. Окрім того, дуже близькими є деякі концепти й образи у їхніх творах, наприклад: Бог — інтелектуальна куля, душевна глибина — іскра чи серце, дочасне життя — мандрівка, людина — Боже сім ’я.

“Якби зустрілися ми знову…” Марина (“Неначе цвяшок, в серце вбитий…”) Не так серце любить, щоб з ким поділиться, Не так воно хоче, як бог нам дає: Воно жить не хоче, не хоче журиться. На самий верх на гіллячці Стала… в серце коле! Люби ж собі, моє серце, Люби, кого знаєш, Та не смійся надо мною, Як коли згадаєш.

Про Тамар тепер співаймо, лиймо ключ кривавих сліз; Я колись виборні оди їй на славу вже приніс,- Гішер плес я взяв чорнилом, а комиш калямом стис, В серце тих, що спів мій чують, пісня влучить, наче спис. Хоч і сліплять очі любі, прагну бачити їх знову: Серце, що міджнуром стало, на землі не знайде схову.

101] Так він промовив і сів; і тоді з громади підвівся 102] Син Атреїв, герой, Агамемнон широкодержавний, 103] Гнівом охоплений; серце у грудях чорної люті 104] Сповнилось; полум’ям грізним очі його заіскрились. 244] Серцем відважний своїм і духом він мужнім незламний 245] В різних трудах, бо його полюбила Паллада Афіна.