| | |
| суди́тися – дієслово недоконаного і доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | суди́тися, суди́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | суді́мося, суді́мось, суді́мся |
| 2 особа | суди́ся, суди́сь | суді́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | суди́тимуся, суди́тимусь | суди́тимемося, суди́тимемось, суди́тимемся |
| 2 особа | суди́тимешся | суди́тиметеся, суди́тиметесь |
| 3 особа | суди́тиметься | суди́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ (МАЙБУТНІЙ) ЧАС |
| 1 особа | суджу́ся, суджу́сь | су́димося, су́димось, су́димся |
| 2 особа | су́дишся | су́дитеся, су́дитесь |
| 3 особа | су́диться | су́дяться |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| су́дячись* |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | суди́вся, суди́всь | суди́лися, суди́лись |
| жін. р. | суди́лася, суди́лась |
| сер. р. | суди́лося, суди́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| суди́вшись |
