| то́вчений – дієприкметник | ||||
| (від: товкти”) | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | то́вчений | то́вчена | то́вчене | то́вчені |
| родовий | то́вченого | то́вченої | то́вченого | то́вчених |
| давальний | то́вченому | то́вченій | то́вченому | то́вченим |
| знахідний | то́вчений | то́вчену | то́вчене | то́вчені |
| орудний | то́вченим | то́вченою | то́вченим | то́вченими |
| місцевий | на/у то́вченому, то́вченім | на/у то́вченій | на/у то́вченому, то́вченім | на/у то́вчених |