| | |
| угово́рювати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | угово́рювати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | угово́рюймо |
| 2 особа | угово́рюй | угово́рюйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | угово́рюватиму | угово́рюватимемо, угово́рюватимем |
| 2 особа | угово́рюватимеш | угово́рюватимете |
| 3 особа | угово́рюватиме | угово́рюватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | угово́рюю | угово́рюємо, угово́рюєм |
| 2 особа | угово́рюєш | угово́рюєте |
| 3 особа | угово́рює | угово́рюють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| угово́рюючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | угово́рював | угово́рювали |
| жін. р. | угово́рювала |
| сер. р. | угово́рювало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| угово́рюваний |
| Безособова форма |
| угово́рювано |
| Дієприслівник |
| угово́рювавши |
