| упа́лий1 – дієприкметник | ||||
| (той, що впав) | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | упа́лий | упа́ла | упа́ле | упа́лі |
| родовий | упа́лого | упа́лої | упа́лого | упа́лих |
| давальний | упа́лому | упа́лій | упа́лому | упа́лим |
| знахідний | упа́лий, упа́лого | упа́лу | упа́ле | упа́лі, упа́лих |
| орудний | упа́лим | упа́лою | упа́лим | упа́лими |
| місцевий | на/в упа́лому, упа́лім | на/в упа́лій | на/в упа́лому, упа́лім | на/в упа́лих |